Чи є російська нація?

Фото Руслана Канюки 20.02.15 Гость "Дня" Панфилов Олег

За “російську ідею” в основному борються люди з прізвищами різного походження, і які ніяк не можуть бути єдиним етносом

Минулого вівторка непоміченою пройшла важлива подія – робоча група під керівництвом академіка Валерія Тишкова вирішила перейменувати закон про російську націю в закон “Про основи державної національної політики”. Пояснення дивне, але ясне – неготовність суспільства до поняття єдиної нації. Попри те, що ще в жовтні минулого року Володимир Путін схвалив створення закону саме про “російську націю”.

Завалилася ще одна надія ідеологів “русского мира”, – пише Олег Панфілов для “Крим. Реалії“.

Дивна річ, але в найбільшій за територією країні світу досі немає державотворчої нації.

У найбільшій за територією країні світу досі немає державотворчої нації

Тобто, в Росії є національності, спільноти людей, що відносять себе до певної культури і мови, антропологічного типу і зберігають традиції предків. Їх нараховують понад 190. Цифра не зовсім точна, тому що за останні десятиліття в результаті тотальної асиміляції і визволення народів від традиційного способу життя і створення з них єдиної нації під назвою “радянський народ” зникли евремейси і алюторці, камасинці і маторці. Перед небезпекою зникнути назавжди знаходяться ще кілька десятків малих народів і народностей.

“Радянського народу” формально вже не існує чверть століття, від нього залишилися російськомовні осетини і чуваші, мордва і калмики, у “близькому зарубіжжі” – таджики, киргизи, казахи, білоруси. Вони – жертви насильницької асиміляції, що проводилася останні 500-600 років, коли слідом за “збирачами земель” йшли вчителі російської мови і священики Російської православної церкви. Було б простіше взяти за приклад інші держави, в яких співіснують різні народи з різними мовами і культурами, наприклад, США або Іран. Але США створювалися як держава з певною ідеологією вільних людей, об’єднаних довкола принципів демократії. В Ірані зараз об’єднує людей іслам, а раніше – імперська історія, яка створювала умови персам і азербайджанцям, вірменам і арабам жити в одній країні.

Насильницька асиміляція проводилася останні 500-600 років. Слідом за “збирачами земель” йшли вчителі російської мови і священики Російської православної церкви

Росія ж створювалася в результаті загарбницьких воєн, які знущально називала “збиранням земель руських”, тоді як ці землі ніколи не були ні “русскими”, ні російськими, оскільки захоплювалися виключно з бажання мати величезну територію і бути “пупом землі”. Або Третім Римом.

Жоден нечисленний народ Сибіру та Далекого Сходу не віддавав свою землю без воєн – відчайдушно воювали і довго. Як чукчі чинили опір захопленню 150 років, як буряти і хакаси, як мордва і марійці. Їх убивали, а тих, хто вижив, навертали в православ’я, а з часом створювали умови, за яких вони забували рідні мови і користувалися виключно російською. Вони і стали “росіянами” як додаток до імперії. З маленького тримільйонного Московського царства раптом вийшла Росія з населенням в 111 мільйонів “росіян”.

З маленького тримільйонного Московського царства раптом вийшла Росія з населенням в 111 мільйонів “росіян”

Власне, закон про російської нації мав врятувати ідею створення “русского мира”, дати зрозуміти всьому світові, що практично вся країна єдина. І чеченці, і аварці, татари і чукчі, ханти і калмики мають точно такі ж права, як і вже давно асимільовані “росіяни”. Тобто, запропонувати їм забути остаточно, як були завойовані їх предки, як руйнували і спалювали їх міста і поселення, як генерали і царські чиновники розпоряджалися – кому скільки дати кріпаків, кого відправити на роботу і перевиховання.

“Русского мира” не вийшло, вийшов дикий націоналізм без національності, коли за “російську ідею” в основному люди борються з прізвищами різного походження, і які ні з якого боку не можуть бути єдиним етносом.

Вони ведуть себе як “злодії в законі” в самому інтернаціональному кримінальному співтоваристві, де існують поняття, а не поділ за етнічними ознаками. Не згодні з ідеєю скласти закон навіть державні чиновники з лідерів регіонів. Глава Дагестану Рамазан Абдулатипов заявив, що такого законопроекту “в природі існувати не може”, і “він не прийнятий фактично ні в одній державі світу”, так як формування нації – це “об’єктивний історичний процес”. Голова комітету Державної ради Татарстану з освіти, культури, науки і національних питань Разиль Валєєв зауважив, що для реалізації національної політики у Росії є Конституція, стратегія, державна національна політика та інші “хороші закони”.

Противники закону розуміють небезпеку нівелювання населення і остаточного стирання етнічних ознак, коли вже більшість із 190 народів і народностей Росії не використовують рідні мови в ЗМІ, а говорять у кращому разі “кухонною мовою”, використовуючи побутовий лексикон. Будь-яке об’єднання людей повинно мати принципи рівноправності, а не насильства за мовною або етнічною принципом. Американців Конституція об’єднала і бажання жити у вільній країні. Що може запропонувати росіянам Володимир Путін – велика загадка. Якщо участь етнічних бурятів і якутів у спецоперації на Донбасі є державною політикою, то чому вона стосується тільки військових дій?

Американців об’єднала Конституція і бажання жити у вільній країні. Що може запропонувати росіянам Володимир Путін – велика загадка

Кремлівські ідеологи кидаються від російського націоналізму до “російському народу”, погано розуміючи, чим одне від іншого відрізняється. Дослідження антропологів досі стверджують, що “росіяни” – це слов’яни, але чому вони в основному носії прізвищ зовсім неслов’янського походження – татарського, німецького, вірменського, французького та інших, предки яких були асимільовані і перетворені в “русских”.

Існування населення не означає розуміння цієї масою свого майбутнього, оскільки їх змусили забути своє минуле. Національні традиції замінені пропагандою, коли за національне видається брехня і порочні заклики бути великими.

У цій ідеологічній плутанині голову зламали соціологи, перед якими стоїть складна проблема: з одного боку, зробити приємне Кремлю, з іншого – не втратити остаточно сором і совість. Нещодавнє дослідження ВЦВГД показало ступінь нерозсудливості – “росіяни повернули почуття національного престижу після Олімпіади в Сочі і приєднання Криму до Росії”, – говорить керівник практики соціального моделювання і прогнозування центру Юлія Баскакова. З іншого боку, росіяни розуміють, що добробут країни має бути заснований на економіці, що розвивається.

Керівник Центру комплексних соціальних досліджень Інституту соціології РАН Володимир Пєтухов пояснює: “Що стосується державницьких настроїв – вони домінують, але пов’язані з позиціонуванням Росії в світі, її ролі на світовій арені. Всередині країни поширені цінності споживчої революції, ліберальні цінності, які виражаються в життєвих практиках – конкуренції, свободі підприємництва”.

Пропаганда вкотре зламала населення величезної країни. Росіянам хочеться бути “великими”, але вони погано розуміють, у чому ця “велич” має виражатись. Якщо вважати Фейсбук дзеркалом настроїв населення, то ознаками “величі” як і раніше є агресія і бажання придушити інших, сусідів у першу чергу. В цій ситуації наректи однією назвою кілька десятків мільйонів людей, напевно, соромно навіть придворному вченому Валерію Тишкову, який був директором академічного інституту, та міністром у справах національностей. По всій видимості, ще тривалий час доведеться розбиратися з тим, що накоїли царі-батюшки і комуністичні вожді, створюючи територію з населенням без назви.

Джерело

Antoniuk Kristina